Храм Святої Софії в Києві

Софійський Собор в Києві - один з найстаріших пам'яток давньоруського зодчества, не перестає дивувати і вражати туристів.
 

За переказами, храм був побудований Ярославом Мудрим - князем, який бажав бачити Російську церкву самостійною, без патронату Візантійської церкви. Будівництво розкішного храму небаченою досі краси повинно було підвищити статус Русі в очах одновірців. Вважається, що храм будувався за участю візантійських майстрів. Кращі зодчі Русі прагнули перейняти досвід кам'яного будівництва візантійців, беручи участь у будівництві та проектуванні будівлі. Завдяки змішанню архітектурних традицій собор вийшов дивним. У плануванні це традиційний візантійський хрестово-купольний храм. Зовнішній вид з тринадцятьма цибулинними куполами говорить вже про архітектурну своєрідність. Внутрішній простір собору поділялося на кілька приміщень. Зовні храм оточували дві галереї. Зсередини в центральній частині собору розташовувалася прекрасна мозаїка. Причому до біблійних сюжетів, зазвичай розташовувався в церкві, додалися зображення мирян - портрет князя зі своєю сім'єю. Зовнішня частина собору не була оштукатурена, і являла собою цегляну кладку.
 

Відрізнявся Софійський собор і розміром хорів. Їх площа була значно збільшена, вони займали всю західну частину. Конструктивно хори були представлені галереєю на рівні другого поверху. Спочатку це приміщення призначалося тільки для знатних осіб.
 

Незабаром храм стає культурним і політичним центром Київського князівства. Саме в Софійському соборі відбуваються урочисті церемонії, створюються літописи, організовується велика бібліотека. А сам князь веде тут державні справи. XII століття ознаменувалося поступовою втратою Києвом свого статусу. В ході міжусобиць Київ став піддаватися війнам і грабежам. Ці негаразди позначилися і на його серце - Святої Софії.
 

У XIII столітті Русь пережила монголо-татарську навалу, а київський собор почав занепадати. З 1299 року резиденція патріарха і зовсім була перенесена у Володимир. У XVI столітті на протязі 40 років храм перебував у володінні Української уніатської (греко-католицької) церкви, його стан погіршувався, багато цінності були розпродані. Нарешті, з 1630 року собор повернувся у власність Православної церкви. Софію реставрували і перебудували. Так, величний храм, переживши руйнування і негаразди, знайшов свій сучасний вигляд.